Приблизно в середині дев’ятнадцятого сторіччя більшість фермерів почали відвойовувати пустирі й переселилися на захід до рівнин і південно-західного кордону відповідно. Через міграцію сільського господарства фермери більше усвідомлюють зміни навколишнього середовища. До рекультивації земля була завалена камінням і бракувала води. Після землеробської міграції, через відсутність місцевих знарядь землеробства та відповідної агротехніки, багато місць ніким не були зайняті, стали безвласними. Для нового середовища посіву, щоб адаптуватися до цієї ситуації, багато фермерів почали встановлювати огорожі з колючого дроту на своїх посадкових ділянках.
Через брак матеріалів під час ранньої меліорації, у традиційній концепції людей, стіна з каменю та дерева може відігравати захисну роль, яка може захистити її межі від руйнування іншими зовнішніми силами та витоптування тваринами, тому усвідомлення захисту є сильним.
Через дефіцит деревини та каменю люди постійно шукають альтернативи традиційним огорожам, щоб захистити свій урожай. У 1860-х і 1870-х роках люди почали культивувати рослини з колючками як огорожі, але з незначним ефектом.
Через дефіцитність і дорожнечу рослин, незручність будівництва вони були залишені людьми. Через відсутність огорожі процес рекультивації землі проходив не так гладко.
До 1870 року високоякісний гладкий шовк був доступний різної довжини. Скотарі використовували ці гладкі дроти, щоб оточити огорожу, але виявили, що домашня птиця туди й виходила.
Потім, у 1867 році, два винахідники спробували додати шипи до гладкого шовку, але нічого не виявилося практичним. До 1874 року Майкл Келлі винайшов дуже практичний метод додавання шипів у шовк, а потім почав використовувати його у великих кількостях.
Джозеф Глідден виявив, що в звичайному маленькому селі є дерев'яна мотузка. З одного боку мотузки багато гострих залізних цвяхів, а з іншого боку прив’язані гладкі залізні дроти. Це відкриття надзвичайно схвилювало його. Це також змусило його винахід з'явитися у формі колючого дроту. Глідден помістив колючки в імпровізовану млинок для кавових зерен, потім скрутив колючки з певними інтервалами вздовж гладкого дроту, а інший дріт обкрутив навколо колючок, щоб утримати його на місці.
Глідден відомий як батько колючого дроту. Після його успішного винаходу він продовжується до цього дня з більш ніж 570 запатентованими винаходами колючого дроту. Це «один із винаходів, який змінив обличчя світу».
У Китаї більшість заводів з виробництва колючого дроту безпосередньо переробляють оцинкований дріт або залізний дріт із пластиковим покриттям на колючий дріт. Цей спосіб плетіння та скручування колючого дроту покращить ефективність виробництва, але іноді є недолік, що колючий дріт недостатньо закріплений.
З розвитком технологій деякі виробники почали використовувати певний процес тиснення, щоб поверхня катанки перестала бути абсолютно гладкою, таким чином значно покращуючи ефект стабілізації кроку.
Завдяки своїм гострим шипам, тривалому терміну служби та зручному й необмеженому монтажу колючий дріт широко використовується в садах, на фабриках, в’язницях та інших місцях, які потребують ізоляції, і це визнано людьми.
як щодо цього? Цікаво, чи вас так само здивує, як мене, що колючий дріт має таку цікаву історію?
Якщо ви трохи знаєте про колючий дріт, зв’яжіться з нами.
Зв'яжіться з нами
22nd, Hebei Filter Material Zone, Anping, Hengshui, Hebei, Китай
Зв'яжіться з нами
Час публікації: 13 квітня 2023 р